Аналіз понять «злочин» та «покарання» у трактуванні філософів Античності

Анотація

Відповідно до запитів сьогодення, «злочин» та «покарання» насамперед потребують розгляду в параметрах вирішення проблем застосування Кримінального кодексу України та перспектив його удосконалення. Категорії злочин та покарання здатні функціонувати у полінауковому просторі - себто у площині не лише юридичних, а й філософських наук. Ця обставина спонукає до постановки проблеми міждисциплінарної кореляції категорій злочин та покарання. Розв’язання цієї проблеми пов’язане з важливим науковим завданням, націленим на знівелювання комунікативних розривів між юристами і тими науковцями неюридичних спеціальностей, котрі так чи інакше звертаються до проблематики злочину і покарання. У свою чергу, усунення комунікативних розривів має важливе практичне значення, оскільки в умовах посилення інтегративних тенденцій і процесів у пізнанні та практиці дисциплінарна ізольованість перешкоджає об’єднанню наукових потужностей в єдиний комплекс, скерований на осмислення системних задач, які неможливо розв’язати у ситуації дисциплінарної ізольованості, зокрема пов’язаних з криміналізацією та декриміналізацією, юридичним  прогнозуванням, застосуванням та перспективами удосконалення Кримінального кодексу України. За результатами дослідження в античній філософії виявлено вектори до потрактування злочину, як небезпечного для держави протиправного вчинку, який є актом волевиявлення особи, а покарання як засобу попередження злочинів та відплати (у Арістотеля - за принципом розподіляючого права). Саме вказані елементи й можна розцінювати як такі, що, поряд з іншими філософськими ресурсами, можуть бути використані при виявленні змістового наповнення категорій злочин та покарання, а відтак і здійсненні міждисциплінарної кореляції цих категорій, як таких, що здатні функціонувати у полінауковому просторі.