Використання зарубіжного досвіду у впровадженні контррозвідувальних заходів щодо Національної гвардії та Державної прикордонної служби України: аналіз успішних практик та викликів

Анотація

У статті досліджено світовий досвід реалізації контррозвідувальних заходів. Визначено найважливіші етапи організації військової контррозвідки, структурні підрозділи її органів і підрозділів, принципи контррозвідувального забезпечення військових організацій держави, таких як Державна прикордонна служба України та Національна гвардія. Метою даної статті є вивчення міжнародного досвіду здійснення контррозвідувальних заходів щодо Державної прикордонної служби та Національної гвардії. Становлення Державної прикордонної служби, Національної гвардії та інших військових формувань як невід’ємної частини суверенної держави Україна зумовило необхідність надійного контррозвідувального захисту. Дослідження показують, що основним засобом реалізації контррозвідувального захисту є оперативно-розшукова діяльність. Контррозвідувальна діяльність не має кримінально-правового підґрунтя, оскільки не пов’язана з виявленням, припиненням і розкриттям злочинних дій, що є предметом оперативно-розшукової діяльності. Проаналізовано окремі нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини у сфері контррозвідувального забезпечення армій США, Нідерландів, Німеччини, Франції, Польщі, Словаччини та Латвії, з метою визначення правових рішень, які можна адаптувати до національного законодавства для підвищення ефективності контррозвідувальних заходів відповідної групи Держприкордонслужби та Національної гвардії. Факти засвідчують, що сучасні контррозвідники при здійсненні контррозвідувальних заходів керуються та спираються на закордонний досвід. Іноземний досвід спецслужб у сфері національної безпеки може бути застосований лише за умови його адаптації до реальної ситуації в Україні, з урахуванням особливостей історичного розвитку, національного менталітету та сучасних тенденцій внутрішньої політики і економічного розвитку. Проблема визначення міжнародних стандартів, що застосовуються до сектору безпеки України, полягає в тому, що пострадянське розуміння сектору безпеки держави суттєво відрізняється від західних підходів. Що стосується адміністративно-правових заходів, то вони застосовуються під час владної діяльності ДПУ та Національної гвардії для реалізації обов'язкових умов і вимог адміністративно-правової системи. Ці питання заслуговують на більшу увагу в майбутніх дослідженнях.