Сутність виконавської спритності ігрових рухів майбутнього викладача-інструменталіста

Анотація

У статті висвітлено сутність виконавської спритності ігрових рухів майбутнього викладача-інструменталіста на основі постулатів наукового дослідження М. Бернштейна «Про спритність та її розвиток». Встановлено, що спритність у музично-виконавському мистецтві – це системна комплексна багатофакторна психомоторна здібність музиканта, яка не має єдиних критеріїв оцінки. У проекції на основне визначення рухової спритності як здатності винахідливо виходити з положень, що не зустрічалися раніше, а також відповідно до теорії «фізіології активності» М. Бернштейна доведено, що для практичного виявлення виконавської спритності педагога-музиканта необхідна спільна психомоторна діяльність «стрункого злагодженого концерту» усіх п’яти ієрархічних координаційних рівнів побудови ігрових рухів на тлі інтенсифікації послідовних фаз формування рухової навички.

Автором окреслені формули активізації різновидів спритності ігрових рухів майбутнього викладача-інструменталіста у виконавській психомоторній діяльності. З’ясовано, що тілесна спритність відображується: у здатності миттєво долати збиваючі фактори, труднощі і перешкоди із зовнішнього світу внаслідок знаходження у фонотеках рухової пам’яті фонових координаційних рівнів нових способів чи сенсорних синтезів регуляції рухів; у негайній потребі перевчитися – створити нові технічні фони й автоматизми відповідно до зміни смислу рухової задачі; у подоланні інтерференцій; у майстерному опануванні просторовою і часовою точністю техніки шляхом найменшого опору дії і найменшої витрати енергії, показниками якої є свобода ігрового апарату, м’язова еластичність туше, координація, ритмічність, економічність і легкість ігрових рухів тощо.

Предметна спритність віддзеркалюється як у предметних навичках – умінні маніпулювати міхом баяна, смичком, медіатором домри, натхненно володіти музичним інструментом в цілому, так і у зовнішній виконавській майстерності – витонченому мистецтві управління віртуозними ігровими рухами відповідно до художньої звукової мети і рухової програми нотного тексту на клавіатурі чи грифі інструмента, в антиципації на основі ідеомоторних актів сукцесивної послідовності ігрових рухів у творчій уяві, у вмінні якісно читати музику з листа, грати на різних за якістю музичних інструментах і протягом короткого часу вивчати на пам’ять нотний текст музичного твору.

Незважаючи на те, виконавська спритність є вродженою психомоторною якістю майбутнього викладача-інструменталіста, у процесі тренування вона значною мірою вдосконалюється і накопичується з виконавським досвідом, тобто доступна для індивідуального розвитку.