Діагностика проявів психоемоційного та професійного вигорання у військовослужбовців

Анотація

У статті представлені результати дослідження психоемоційного та професійного вигорання у військовослужбовців.

За методикою «Визначення психічного вигорання» О. О. Рукавішнікова, були отримані наступні дані: 34,7% військовослужбовців мають низький рівень, що свідчить про високу адаптацію та стійкість до стресу; 32,5% - середній рівень, означає потребу в підтримці; 28,2% осіб – високий рівень, що потребують належної уваги та 4,6% опитуваних знаходяться у критичному стані. Загалом, отримані результати акцентують увагу на необхідності розробки та впровадження програм підтримки для військовослужбовців, спрямованих на попередження та подолання психічного вигорання.

За методикою «Діагностика професійного вигорання» К. Маслач і С. Джексон визначено, що військовослужбовці виявляють різні рівні емоційного виснаження: більшість мають середній та низький рівні, проте майже третина відчуває високий рівень виснаження, що свідчить про високу напруженість у їхній роботі. Крім того, майже третина досліджуваних відчуває високий рівень деперсоналізації, що свідчить про втрату інтересу до своєї роботи. За шкалою «Редукція особистих досягнень», багато військових відчувають зниження своєї професійної самооцінки, втрату віри у свої здібності.

За методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. В. Бойко були отримані наступні результати: у фазі «опору» 48% респондентів-військовослужбовців виявляють ознаки емоційного вигорання, такі як непропорційні емоційні відгуки та порушення морально-емоційного балансу. Найбільш виражений симптом у цій фазі – «неадекватне вибіркове емоційне реагування», який спостерігається у 58% респондентів. Інші симптоми включають емоційно-моральну дезорієнтацію, розширення сфери економії емоцій та обмеження виконання професійних обов’язків.

За фазою «виснаження» 45% військових не виявляють ознак виснаження, однак у інших спостерігається емоційний дефіцит (31%), емоційне виснаження (31%), особистісне відчуження або деперсоналізація (31%), а також психосоматичні та психовегетативні порушення (32%). Ці показники потребують реалізації заходів щодо психологічної підтримки та реабілітації військовослужбовців для попередження наслідків хронічного стресу і вигорання.