Історико-правові аспекти становлення та розвитку органів прокуратури на українських землях

Анотація

У статті автор досліджує становлення та особливості діяльності органів прокуратури на українських землях під час різних історичних епох. Автор зазначає, що діяльність прокуратури зазнавала значних змін, відображаючи пріоритети суспільства та державної влади в різні періоди. Зокрема, на різних часових відрізках інститут прокуратури фокусувався на різних завданнях, таких як захист правосуддя, інтересів верховної влади, громадян, революційної законності, а також партійної влади. Таким чином, важко переоцінити роль історичного досвіду у формуванні прокуратури та визначенні її функцій на різних етапах розвитку.

Результати проведеного історичного аналізу описують генезис прокуратури України в умовах формування демократичної правової держави, надають загальне уявлення про різнобічну роботу прокуратури та прокурорів у забезпеченні режиму законності та висвітлюють основні напрямки її сучасного розвитку.

Загальною ознакою всіх розглянутих автором етапів становлення прокуратури на теренах України є зміна структури та повноважень відповідно до сучасних вимог певного історичного проміжку. Звичайно, залежно від етапу, що розглядається, можна детальніше сформулювати особливості діяльності прокуратури.

Отже, дослідивши генезис становлення української прокуратури, автор виділяє та характеризує власні історичні етапи становлення і розвитку прокуратури на українських землях, пов’язані із історичними, соціально-економічними періодами розвитку українського суспільства та української держави: 1) перший етап охоплює XVIII сторіччя, зародження інституту прокуратури «петровського зразка» на території Наддніпрянщини, а також період перебування західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії та становлення прокуратури на їх теренах; 2) другий етап – прокуратура під час діяльності УНР (1917–1920 р.р.); 3) третій етап – радянська прокуратура часів УРСР (1920–1991 р.р.); 4) четвертий етап – проголошення незалежності України та прийняття перших законодавчих актів щодо прокуратури, правоохоронної та судової системи України (1991–2001 р.р.); 5) п’ятий етап – так звана «мала судова реформа», під час якої почала відбуватися трансформація законодавства України про прокуратуру, в тому числі прийняття нового Кримінального процесуального Кодексу України, який істотно вплинув на зміни у діяльності прокуратури (2001–2012 р.р); 6) шостий етап – євроінтеграційні зміни законодавства про прокуратуру, які провадились у відповідності до висновків та рекомендацій Венеціанської комісії (2014 р. – прийняття нового Закону України «Про прокуратуру», 2016 р. – внесення змін до Основного Закону у розділі «Правосуддя»); 7) сьомий етап – після 2016 року і до сьогодні (практична реалізація «Перехідних положень» Основного Закону та Закону України «Про прокуратуру», створення ДБР та САП, звуження функцій прокуратури у відповідності до європейської моделі прокуратури).