Цивільна правоздатність та дієздатність фізичної особи як учасника цивільних відносин

Анотація

В науковій статті розглядаються теоретичні питання про цивільну правоздатність та дієздатність фізичних осіб, як суб’єктів цивільно-правових відносин, пояснюється їх значення, досліджується їх місце та роль у цивільному праві. Розмежування та визначення цих понять є важливим напрямом дослідження у сфері регулювання цивільних правовідносин. Адже метою даної роботи є характеристика співвідношення понять правосуб’єктність, правоздатність, дієздатність та учасники цивільно-правових відносин, а також їх подальше відокремлення для коректного вживання цих понять у сфері правого регулювання цивільних відносин.

Доведено, що поняття «правосуб’єктність» означає наявність в особи правоздатності та дієздатності, тобто можливості не лише отримувати права і обов’язки, а водночас своїми діями набувати права, створювати юридичні обов’язки та нести відповідальність за порушення правових норм. Проаналізовано та розкрито зміст правосуб’єктності, що вважається узагальнюючим поняттям, що об’єднує в собі і правоздатність, і дієздатність. Також наголошено, що до його ознак, як до правової властивості особи, можна віднести також деліктоздатність.

Встановлено, що правоздатність - це здатність особи мати цивільні права та обов’язки та виникає у момент її народження. Протягом життя  обсяг цивільної правоздатності може змінюватися, адже чинним законодавством визначено її обсяг за допомогою вказівки на те, що фізична особа має всі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та Цивільним кодексом України.

Визначено також поняття цивільної дієздатності, що являється  здатністю фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і здійснювати їх самостійно, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Якщо правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється зі смертю, то дієздатність виникає з моменту досягнення певного віку. Іноді з огляду на певні життєві обставини особа може її втрачати цілком або частково. Проте тимчасова відсутність у фізичних осіб дієздатності не означає, що вони не можуть виступати як суб'єкти цивільного права.

Зроблено висновок, що фізична особа як учасник цивільних правовідносин повинна мати правосуб’єктність, тобто здатність бути суб’єктом права і складовими якої виступають правоздатність, дієздатність та деліктоздатність. Усі ці елементи виникають неодночасно, а існують зважаючи на вікові та інтелектуальні чинники та здатність керувати своїми вчинками, розуміти їх та діяти вільно у своїх рішеннях.