Організаційно-правові засади стратегічного управління

Анотація

У статті на підставі чинного законодавства досліджено організаційно-правові засади стратегічного управління. Застосування формально-юридичного методу дозволило досліджувати стратегічне державне управління як самостійне, специфічне явище сучасної політико-правової дійсності. Актуальність дослідження обумовлює необхідність створення правових конструкцій, що опосередковують стратегічний характер державного управління. Зазначено, що державне управління, будучи формою реалізації державної влади в єдності її трьох складових, системно інтегрується в діяльності виконавчої влади, яка максимально наближена до суспільства, якість функціонування якої формує уявлення суспільства про державу. Вказано, що зміна парадигми державного управління передбачає, зміну орієнтирів та пріоритетів організації та функціонування структур виконавчої влади. Динаміка розвитку законодавства демонструє пошук оптимальної моделі організації та функціонування органів виконавчої влади, розвиток адміністративно-правових форм та засобів, що дозволяють забезпечити стійкість та перспективність формування та реалізації управлінського ресурсу у змінних соціально-економічних реаліях. Зазначено, що окремі складові стратегічного державного управління отримали нормативне закріплення, головним чином питання стратегічного планування. Але організаційно-правова основа стратегічного управління не сформована, повноваження не консолідовані, модель державного менеджменту не визначена. На даний момент склалася ситуація, внаслідок якої необхідність нового управління забезпечується колишніми організаційними формами з достатньою часткою інертності, не забезпечена базовим об’єктивно необхідним для реалізації повноважень регулюванням, що визначає систему та статус адміністративних актів, загальну модель адміністративних процедур.