Гармонізація кримінально-правової охорони волі, честі та гідності особи з міжнародними зобовʼязуваннями держави як одна із складових цивільої безпеки
Ключові слова:
цивільна безпека, насильницьке зникнення, нормативно-правовий акт, кримінальне правопорушення, воля, честь, гідність, кримінальна відповідальність, торгівля людьми, національне законодавство, службова особа, міжнародне законодавство, жебрацтвоАнотація
Як визначається в Законі України «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII, державна політика у таких сферах національної безпеки і оборони, як воєнна, зовнішньополітична, державна, економічна, інформаційна, екологічна безпеки, кібербезпека, повинна бути спрямована «на захист: людини і громадянина ‒ їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства ‒ його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави ‒ її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища ‒ від надзвичайних ситуацій». Ст. 3 Конституції України, сутність якої полягає в комплексному правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини та громадянина, оскільки честь і гідність людини, її недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, інші норми Основного Закону також покликані гарантувати захист волі, честі й гідності людини та громадянина (статті 19, 23, 28, 29, 32, 33).
Крім того, необхідно зазначити, що право на захист честі та гідності людини і громадянина закріплено в низці нормативно-правових актів Європи та інших держав, де акцент робиться не тільки на захисті прав особи, але й на сувору заборону тортур і нелюдських покарань, що виступає як приниження її честі й гідності, а також значного розширення її правового захисту у всіх сферах соціального життя. Страждання і стрес сімей через невизначеність долі та місцезнаходження зниклих розглядаються міжнародними механізмами захисту прав людини як нелюдське поводження, а тому вони вважаються прямими жертвами насильницьких зникнень. Як наслідок, родичі мають право знати правду про долю та місцезнаходження зниклої особи, а в разі смерті - право на повернення останків. У міжнародному праві прав людини є три інструменти, які безпосередньо стосуються цієї практики, а саме: Декларація ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 1992 року, Міжамериканська конвенція про насильницькі зникнення 1994 року та Міжнародна конвенція ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 2006 року, яка створила Комітет з насильницьких зникнень. Крім того, заборона насильницьких зникнень є нормою звичаєвого гуманітарного права, що застосовується як до міжнародних, так і до неміжнародних збройних конфліктів, а широко розповсюджена практика насильницьких зникнень є злочином проти людяності і була включена до Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року.
У своєму прагненні до повноправного членства в ЄС, Україна суворо дотримується у своїй кримінальній політиці європейських правових стандартів та морально-етичних норм, що вимагає подальшого удосконалення її кримінального та кримінально-процесуального законодавства, спрямованого на забезпечення прав і свобод людини, захисту її честі та гідності. Честь та гідність особи виступають як важливий чинник і невід’ємна складова її конституційних прав і свобод. Отже, сфера цивільної безпеки в Україні є важливою складовою безпеки держави та добробуту населення. Уряд України приділяє значну увагу розвитку цієї сфери, що відображається у впровадженні нових нормативно-правових актів, реформуванні структур і відомств, підвищенні кваліфікації фахівців тощо.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Ольга Володимирівна Кришевич, Ігор Дмитрович Пастух, Максим Пендюра

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.