Бренд-менеджмент розвитку депресивних економік на прикладі сільських територій України

Анотація

У статті окреслено авторська концепція до опису специфіки менеджменту розвитку депресивних місцевих економік сільських територій України. Обґрунтовано те, що сучасний стан економіки та конкурентного середовища підтверджують зростання інтересу до принципово нових видів брендингу – регіонального, територіального зокрема; при цьому, за сучасною парадигмою розвитку сільських територій брендинг таких територій, який ґрунтується на унікальних особливостях місцевих економік, належить до лібертаріанських моделей самоорганізації та саморозвитку.

Встановлено, що бренд-менеджмент, будучи специфічним інституційним (нематеріальним) активом агента ринку, є важливою ознакою сільських територій, джерелом доданою вартості, універсальною системою ідентифікації очікувань стейкхолдерів від цілісного образу території. З’ясовано, що бренд-менеджмент сільських територій являє собою реляційну довгострокову перевагу, яка здатна забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток на основі використання брендингу. Підкреслено, що сучасний територіальний бренд-менеджмент варто розглядати крізь призму капіталізації бренду на основі максимізації загальної вартості шляхом використання імпліцитних інституційних інструментів, у т. ч. в контексті реалізації результативних брендингових проектів.

На підставі синтезу результатів дослідження ідентифіковано теоретико-методичні засади створення логічної моделі бренд-менеджменту сільських територій, яка, у свою чергу, може забезпечити оцінювання параметрів результативності формування та / або реалізації інноваційних брендингових проектів.

Підкреслено те, що модель сільського розвитку на основі територіального брендингу є найменш залежною від регуляцій у порівнянні із альтернативними, звідси – її перспективи в ринковій економіці. Саме в цій моделі чи не найбільшою мірою закладені основи сучасного лібертаріанства. З іншого боку, подібні проекти повністю відповідають умовам Парето-оптимізацій, що є чи не найбільш значимим фактором конкурентоспроможності.