Теоретико-методологічні основи оптимізації структури земельного фонду та прогнозування результатів землекористування

Анотація

Стаття  присвячена  теоретико-методологічним основам оптимізації структури земельного фонду України та прогнозуванню результатів землекористування. Визначено, що фундаментом для існування і розвитку будь-якої економіки є використання ресурсів та їх трансформація з метою отримання кінцевого продукту. Розкрито особливості раціонального землекористування. Наголошено, що наявність родючих земель в Україні сприяла надмірній їх розораності, ступінь якої не відповідає загальноєвропейській практиці. Висока розораність земель стала причиною високого рівня її виснаженості, внаслідок чого колишні родючі землі стали непридатними для сільського господарства та потребують значних економічних витрат, тому основоположним фактором розвитку збалансованого землекористування є дотримання оптимальної структури земельного фонду. Представлено методичний підхід до оптимізації структури земельного фонду України, який дозволяє виявити потребу в державному регулюванні використання земель за категоріями цільового призначення у розрізі економічної, екологічної та соціальної складових та наблизити структуру земельного фонду країни до усереднених показників країн Європейського союзу, які взяті за стандарт. На основі виробничої функції Кобба-Дугласа визначено економіко-математичну модель розвитку землекористування. Зазначено, що застосування економіко-математичного моделювання у поєднанні зі сценарним підходом дає можливість намітити альтернативні прогнозні траєкторії розвитку сфери землекористування. Застосування методу побудови сценаріїв дозволяє сформувати три прогнозні варіанти розвитку подій: песимістичний, реалістичний та оптимістичний. Крім того, порівняння прогнозованих результатів землекористування із внутрішніми потребами країни, дає можливість здійснити оцінювання експортного потенціалу продукції сільського господарства на майбутнє.