Методичні підходи до емпіричного вивчення структури особистості учасника бойових дій

Анотація

У статті обґрунтовано методичні підходи до емпіричного вивчення структури особистості учасника бойових дій із урахуванням того, що бойовий досвід впливає не на окрему ізольовану рису, а на взаємодію когнітивних, емоційно-регуляторних, мотиваційно-ціннісних, поведінкових і соціально-інтеграційних характеристик. Мета дослідження полягала в побудові блокової моделі психодіагностичного аналізу, доборі релевантних методик і визначенні послідовності статистичної інтерпретації результатів. Теоретичною основою виступає системне розуміння особистості у вітчизняній психології, а також положення військової психології щодо психологічної готовності, бойового стресу, адаптації та соціальної підтримки військовослужбовців. Психодіагностичні методики розглянуто не як самостійний перелік тестів, а як інструментальне забезпечення цілісної емпіричної моделі, у якій кожен показник має визначене місце в загальній логіці дослідження. Описано принципи добору інструментарію для п'яти блоків, процедуру організації дистанційного анонімного опитування, етичні обмеження роботи з військовими респондентами та послідовність математико-статистичної обробки даних (описова статистика, перевірка нормальності, міжгрупове порівняння бойової і тилової груп, χ²-аналіз, кореляційні матриці, z-перетворення Фішера). Наукова новизна полягає в розгляді структури особистості як блокової моделі взаємопов'язаних характеристик, а не сукупності ізольованих показників. Показано, що емпіричне вивчення має поєднувати міжгрупове порівняння з аналізом внутрішніх зв'язків між показниками, оскільки рівень вираженості окремої характеристики не завжди розкриває її функцію в особистісній структурі. Блокова побудова аналізу запобігає зведенню особистості військовослужбовця до набору шкал і створює підставу для подальшого вивчення адаптаційних ресурсів, зон психологічної напруги та умов підтримки.