Методологія соціального оцінювання потреб осіб з інвалідністю у сфері підтримки здорового способу життя

Анотація

У статті обґрунтовано важливість соціального оцінювання потреб осіб з інвалідністю як необхідної умови забезпечення їхнього доступу до здорового способу життя та повноцінної участі в суспільстві. Показано, що традиційні медико-орієнтовані підходи переважно зосереджуються на функціональних обмеженнях людини, тоді як соціальні перешкоди, латентні потреби та вплив середовища часто залишаються поза увагою. У зв’язку з цим запропонована методологія орієнтована на комплексний аналіз соціальних, поведінкових і середовищних чинників. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розроблення методології соціального оцінювання потреб осіб з інвалідністю у сфері підтримки здорового способу життя, а також представлення п’ятиетапної моделі та трирівневого підходу до оцінювання. Соціальне оцінювання розглядається як багаторівнева процедура, що охоплює збір, аналіз та інтерпретацію даних, визначення потреб і формування рекомендацій. У межах дослідження виокремлено рівні оцінювання (індивідуальний, груповий, інституційний та політичний), види потреб (базові, латентні, виражені та нормативні), критерії оцінювання (доступність, залученість, поведінкові практики, ресурси середовища) та основні принципи, серед яких інклюзивність, міждисциплінарність, етичність і партисипативність. Запропоновано алгоритм соціального оцінювання, що охоплює підготовку, збір інформації, аналіз результатів, формулювання рекомендацій і забезпечення зворотного зв’язку. Окрему увагу приділено проблемам практичного впровадження соціального оцінювання, зокрема обмеженості ресурсів, міжвідомчій фрагментації, нестачі стандартизованих інструментів та впливу воєнного стану. Визначено, що результати соціального оцінювання можуть використовуватися для розроблення індивідуальних програм підтримки, удосконалення соціальних послуг і формування доказової політики у сфері інклюзивного здоров’я.