Комплексний вплив асертивності, емоційного і соціального інтелекту на життєстійкість особистості пізнього юнацького віку: методологічний дискурс
DOI:
https://doi.org/10.66556/2786-586X.57.spivak-lКлючові слова:
асертивність, життєстійкість, емоційний інтелект, соціальний інтелект, міжособистісна взаємодія, соціальна адаптація, особистість, пізній юнацький вік, воєнний станАнотація
В статті проаналізовано вплив асертивності у комплексі з емоційним і соціальним інтелектом на життєстійкість особистості пізнього юнацького віку. Свідченням актуальності досліджуваної проблеми є потреба особистості пізнього юнацького віку впевнено і неагресивно відстоювати свою позицію внаслідок збільшення кількості й ускладнення міжособистісних взаємодій, котра залежить від її здатності розпізнавати емоції й поведінку інших людей, що в комплексі забезпечує її життєву стійкість, сприяючи ефективній адаптації в умовах воєнного стану. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні психологічної сутності й структури асертивності, соціального і емоційного інтелекту, а також зв'язків між ними у контексті комплексного впливу на життєстійкість особистості пізнього юнацького віку. Методологічне підґрунтя дослідження складають системний і суб'єктний підходи. Застосовано теоретичний аналіз наукових джерел, термінологічний аналіз, порівняння, систематизацію й узагальнення. Асертивність особистості визначено як впевнене і конструктивне відстоювання своєї позиції у міжособистісних взаємодіях із повагою до прав та інтересів їх учасників, що містить компоненти, котрі забезпечують певні функції: когнітивно-смисловий (об'єктивність аналізу ситуацій, гнучкість мислення, прийняття рішень); афективний (емоційна стійкість завдяки впевненості в собі й довірі до світу); поведінковий (рішучість і конструктивність у міжособистісній взаємодії). Емоційний інтелект - як когнітивну здатність особистості розпізнавати прояви власних емоцій і почуттів та учасників міжособистісних взаємодій для досягнення в них успіху. Його компонентами є здатності: розпізнавати і розуміти прояви та значення своїх емоцій і учасників міжособистісних взаємодій; адекватно виявляти власні емоцій; об'єктивно аналізувати ситуації цих взаємодій, зважаючи на свої емоції; регулювати власні емоції, з огляду на поведінку, інтереси і потреби їх учасників. Соціальний інтелект - як інтегровану здатність особистості розпізнавати й аналізувати, як поведінку, наміри й емоції, так і їхні прояви у невербальній і вербальній експресії учасників міжособистісної взаємодії, та передбачати поведінку цих учасників. Його компоненти стосуються здатностей: розпізнавати прояви вербальної й невербальної експресії поведінки; визначати класи поведінки; розуміти поведінку в міжособистісних взаємодіях; пізнавати і розуміти логіку систем поведінки; розуміти зміни таких схожих проявів у різних за змістом ситуаціях; пізнавати й розуміти результати поведінки і передбачати її наслідки, застосовуючи наявну інформацію. Життєстійкість - як систему переконань і здатність особистості протистояти складним життєвим обставинам, перетворюючи їх у можливості особистісного зростання. Її компоненти пов'язані з певними функціями: залученість (упевненістю в користі активної участі в подіях свого життя на противагу відчуженості); контроль (переконаннями щодо можливого впливу на перебіг подій); прийняття ризику (сприйняттям негативних життєвих викликів, як природної частини життя і можливості для особистісного зростання). В тривалих стресових умовах життєстійкість особистості пізнього юнацького віку сукупно забезпечують її асертивність та розвинені емоційний і соціальний інтелект. Наукова новизна результатів стосується комплексного впливу асертивності та емоційного і соціального інтелекту на життєстійкість особистості пізнього юнацького віку в тривалих стресових умовах. Практичне значення результатів полягає в можливості їх застосування психологами, тренерами, медіаторами для розвитку життєстійкості особистості пізнього юнацького віку в тривалих стресових умовах, із урахуванням комплексного впливу на цей процес асертивності та емоційного і соціального інтелекту. Отримані результати є теоретико-методологічними і вимагають емпіричної перевірки.Посилання
Vakhotska, I. O. (2023). Psykholohichni chynnyky konfliktolohichnoi stiikosti studentiv [Psychological factors of students’ conflict resilience]. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy – The Bulletin of the National Defence University of Ukraine, 6(76), 11–18. https://doi.org/10.33099/2617-6858-2023-76-6-11-18
Dryha, T. H. (2015). Kontent-analiz poniattia «asertyvnist» [Content analysis of the concept “assertiveness”]. Teoretychni i prykladni problemy psykholohii – Theoretical and applied problems of psychology, 3(38), 158–165. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tippp_2015_3_21 [in Ukrainian].
Zhvaniia, T. V., Smetaniak, V. I., & Remorov, Ya. S. (2025). Psykholohichni osoblyvosti formuvannia zhyttiestiikosti v zdobuvachiv osvity z dosvidom vtraty [Psychological features of formation of resilience in students with experience of loss]. Naukovi perspektyvy – Scientific Perspectives, 10(64), 1417–1432. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2025-10(64)-1417-1432 [in Ukrainian].
Ilnytska, L. A., & Onishchenko, I. O. (2022). Psykholohichni osoblyvosti asertyvnosti studentiv-psykholohiv [Psychological features of assertiveness of students-psychologists]. Habitus – Habitus, 33, 92–96. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2022.33.16
Kaminska, I. P., & Storozhuk, Kh. V. (2024). Asertyvnist maibutnikh medykiv yak faktor uspishnoi profesiinoi diialnosti [Assertiveness of future doctors as a factor of successful professional activity]. Medytsyna ta farmatsiia: osvitni dyskursy – Medicine and Pharmacy: Educational Discourses, 1, 10–16. https://doi.org/10.32782/eddiscourses/2024-1-2 [in Ukrainian].
Komar, T., & Syniuk, V. (2024). Asertyvnist yak kliuchovyi faktor harmonizatsii vzaiemyn u sotsiumi [Assertiveness as a key factor in harmonizing relationships in society]. Naukovyi visnyk Vinnytskoi akademii bezperervnoi osvity. Seriia «Pedahohika. Psykholohiia» – Scientific Bulletin of Vinnytsia Academy of Continuing Education. Series “Pedagogy. Psychology”, 6, 36–43. https://doi.org/10.32782/academ-ped.psyh-2024-2.05 [in Ukrainian].
Malihin, O. P., & Fedorenko, A. F. (2025). Asertyvnistʹ yak kliuchovyi chynnyk rozvytku zdorovoi seksualʹnosti v yunatsʹkomu vitsi: formuvannia navychok usvidomlenoi ta vidpovidalʹnoi vzaiemodii [Assertiveness as a key factor in the development of healthy sexuality in adolescence: formation of skills of conscious and responsible interaction.]. Psykholohichnyi zhurnal – Psychological Journal, 11, 1, 45–54. https://doi.org/10.31108/1.2025.11.1 [in Ukrainian].
Ohneva, A. (2026). Sotsialnyi intelekt yak determinanta mizhosobystisnoi vzaiemodii maibutnikh prohramistiv [Social intelligence as a determinant of interpersonal interaction of future programmers]. Nauka i osvita – Science and Education, 1, 49–53. https://doi.org/10.24195/2414-4665-2026-1-5 [in Ukrainian].
Spivak, L. (2024). Analiz fenomenu zhyttiestiikist v paradyhmi suchasnoi nauky [Analysis of the phenomenon of resilience in the paradigm of modern science]. Naukovyi chasopys Ukrainskoho derzhavnoho universytetu imeni Mykhaila Drahomanova. Seriia 12. Psykholohichni nauky – Scientific journal of the Ukrainian State University named after Mykhailo Dragomanov. Series 12. Psychological Sciences, 70, 62–71. https://doi.org/10.31392/UDU-nc.series12.2024.25(70).07 [in Ukrainian].
Shcherbak, T. I., & Pukhno, S. V. (2023). Doslidzhennia pochuttia humoru v osib z riznym rivnem zhyttiestiikosti [Research of the sense of humor in persons with different levels of hardiness]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia – Scientific Notes of Taurida National V. I. Vernadsky University. Series: Psychology, 34(73), 6, 17–25. https://doi.org/10.32782/2709-3093/2023.6/04 [in Ukrainian].
Bar-On, R. (2006). The Bar-On Model of Emotional-Social Intelligence (ESI). Psicothema, 18, 13–25.
Guilford, J. P. (1967). The Nature of Human Intelligence. McGraw-Hill.
Maddi, S. R. (2006). Hardiness: The Courage to Grow from Stresses. The Journal of Positive Psychology, 1(3), 160–168.
Mayer, J. D. (2001). A Field Guide to Emotional Intelligence. In J. P. Ciarrochi, J. P. Forgas, J. D. Mayer (Eds.). Emotional Intelligence in Everyday Life (pp. 3–24). Psychology Press.
Mayer, J. D., & Salovey, P. (1997). What is Emotional Intelligence? In P. Salovey, D. Sluyter (Eds.). Emotional Developments and Emotional Intelligence: Educational Implications (pp. 3–31). Perseus Basic Books.
Salter, A. (1949). Conditioned reflex therapy.Farrar, Straus & Giroux.
Spivak, L. (2025). Impact of Emotional Intelligence on Mental Health of University Students in Stressful Conditions. Nr. 5. prof. habil. dr. Antano Seiliaus vardo mokslinės konferencijos „Iššūkiai vadybos moksle ir studijose”. 5th prof. Scientific conference named after A. Seiliaus “Challenges of management science and studies”. (pp. 59–63). Klaipėda University.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Любов Миколаївна Співак
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
