Розвиток асертивного потенціалу особистості юнацького віку засобами нейропсихокорекції

Анотація

Метою статті є теоретичне обґрунтування та концептуальна розробка комплексного нейропсихокорекційного підходу до розвитку асертивного потенціалу особистості юнацького віку, що поєднує глибинний, когнітивно-поведінковий та нейрофізіологічний рівні психологічного впливу. Методами дослідження стали теоретичний аналіз та систематизація вітчизняних і закордонних публікацій з проблеми нейропсихологічних основ асертивності, порівняльний аналіз наявних тренінгових програм, а також структурно-функціональне та теоретичне моделювання, застосоване для побудови авторської структури нейропсихокорекційного впливу на асертивний потенціал юнацтва. Опрацьовано праці українських дослідників, зокрема Л. Ніколаєва, І. Парфанович та Н. Бігун, а також закордонних авторів П. Ваґос, Б. Спіда, І. Мюрнер-Лаванши, Дж. Рінскі, С. Гіншоу присвячені нейропсихологічним особливостям формування асертивності підлітків та юнаків, ефективності тренінгів асертивності при тривожних і депресивних станах, а також порівняльній результативності нейрорегуляційних і когнітивно-поведінкових інтервенцій. Установлено, що труднощі юнаків у відстоюванні власної позиції визначаються не дефіцитом мотивації, а нерівномірністю дозрівання лімбічної системи та префронтальної кори, унаслідок чого знижується довільний контроль поведінки й посилюється чутливість до соціального відторгнення. На основі аналізу запропоновано теоретичну концепцію розвитку асертивного потенціалу, що узгоджує три рівні психологічного впливу за принципом послідовних запитань фахівця про походження патерну реагування, можливість його когнітивної зміни та фізіологічну готовність тіла до нової поведінки. Представлено структуру авторської корекційно-розвивальної програми. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше нейрофізіологічний компонент регуляції вегетативної нервової системи розглядається не як допоміжна релаксаційна вправа, а як обов'язковий структурний елемент кожного заняття корекційно-розвивальної роботи з розвитку асертивного потенціалу юнацтва, а також у тому, що набула подальшого розвитку ідея інтеграції адлеріанського, когнітивно-поведінкового та нейрофізіологічного рівнів впливу в єдину цілісну методичну систему. Практичне значення результатів полягає в можливості використання запропонованої структури нейропсихокорекційного впливу на асертивний потенціал психологами закладів вищої освіти, кураторами академічних груп та фахівцями психологічного консультування як орієнтовної схеми для побудови власних розвивальних програм роботи з юнацтвом.