Рівні природничо-педагогічної інтеграції у контексті підготовки майбутнього педагога

Анотація

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування концептуальної моделі природничо-педагогічної інтеграції у професійній підготовці майбутніх педагогів, визначення її рівнів, критеріїв їх розмежування, функціонального призначення та логіки переходу від епізодичних міжпредметних зв'язків до формування інтегрованої професійної компетентності. Дослідження має теоретико-концептуальний характер і ґрунтується на положеннях інтегративного, міждисциплінарного, компетентнісного та системного підходів. Використано концептуальний, порівняльний і структурно-функціональний аналіз, синтез наукових положень, класифікацію, типологізацію та концептуальне моделювання. Джерельну базу становили 20 наукових праць, опублікованих у 2000–2026 роках, які аналізувалися за авторською матрицею параметрів міждисциплінарної взаємодії. Обґрунтовано ієрархічну модель, що передбачає три взаємопов'язані рівні: ілюстративно-демонстраційний, системно-модульний і світоглядно-інтегративний. Критеріями їх розмежування визначено ступінь взаємопроникнення природничого та педагогічного компонентів, характер їх дидактичної взаємодії та рівень трансформації фундаментальних знань у професійно-педагогічні компетентності. Встановлено, що на ілюстративно-демонстраційному рівні знання суміжних дисциплін виконують переважно пояснювальну, ілюстративну та мотиваційну функції, не змінюючи структури окремих освітніх компонентів. Системно-модульний рівень характеризується цілеспрямованим поєднанням природничого і педагогічного змісту в межах інтегрованих тем, модулів, бінарних занять, міжпредметних проєктів і професійно орієнтованих завдань. На світоглядно-інтегративному рівні взаємодія набуває двостороннього характеру: природничі закономірності стають методологічним підґрунтям педагогічної діяльності, а педагогічні підходи забезпечують їх осмислення, трансляцію та практичне застосування. Кожний наступний рівень зберігає функціональні можливості попереднього, але передбачає вищий ступінь системності, професійної спрямованості та взаємного перетворення змісту. Наукова новизна полягає в інтерпретації природничо-педагогічної інтеграції як ієрархічного процесу розвитку, а не лише як окремого методу, принципу чи організаційної форми навчання. Запропонована модель конкретизує логіку переходу від епізодичних міжпредметних зв'язків до виникнення інтегрованих освітніх компонентів і формування цілісного професійного світогляду. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання моделі для аналізу й оновлення освітніх програм, силабусів, навчальних дисциплін, інтегрованих модулів і методичних матеріалів. Вона може бути застосована під час проєктування освітніх компонентів із нейропедагогіки, здоров'язбереження, STEM-освіти, цифрової дидактики та цифрової безпеки, а також слугувати основою для розроблення діагностичного інструментарію оцінювання інтегративного професійного мислення.