Діалог як інструмент формування професійної комунікації у підготовці майбутніх екологів
DOI:
https://doi.org/10.66556/2786-586X.57.bialyk-oКлючові слова:
діалог, професійна комунікація, спілкування, взаємодія, майбутні екологи, комунікативна компетентність, діалогічне навчання, підготовка фахівців, вища освітаАнотація
У статті висвітлено діалог як педагогічний інструмент формування професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців екологічного профілю в умовах вищої освіти. Необхідність дослідження зумовлена невідповідністю між зростаючими вимогами до комунікативної готовності екологів − зокрема, у сферах публічних консультацій, екологічної експертизи та переговорної взаємодії зі стейкхолдерами − та недостатньою розробленістю відповідного методичного інструментарію у вітчизняній педагогічній практиці. Метою дослідження є розробка й апробація системи діалогічних форм навчання, спрямованих на розвиток здатності майбутніх екологів до ефективної фахової комунікації. Дослідження здійснювалося із застосуванням квазіексперименту (контрольна та експериментальна групи студентів спеціальності 101 «Екологія», n=94), стандартизованого анкетування за шкалою КУФ-21, структурованого педагогічного спостереження та контент-аналізу транскриптів навчальних діалогів; статистичну обробку даних виконано у програмі IBM SPSS Statistics 27 із застосуванням t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Емпіричну базу склали матеріали, зібрані протягом 2023–2025 навчальних років у Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (нині Уманський національний університет). Результати дослідження засвідчили, що систематичне впровадження розробленої системи діалогічних форм − проблемного діалогу, рольових ігор «еколог – громада», міжпредметних дискусій та симуляцій публічних слухань − забезпечує статистично значуще підвищення рівня комунікативної компетентності студентів за критеріями аргументування екологічної позиції (приріст 31,4%), переговорної взаємодії з різними групами стейкхолдерів (приріст 28,7%) та готовності до публічної комунікації з екологічних питань (приріст 24,9%; p≤0,05). Встановлено, що найвищий формувальний ефект серед апробованих форм виявляє симуляція публічних слухань як комплексний поліфункціональний діалогічний жанр. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтованні системи діалогічних жанрів професійної екологічної комунікації, диференційованих за типом комунікативного партнера та функцією фахівця, а також у доведенні їх формувального потенціалу в умовах вищої освіти. Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх безпосереднього використання викладачами закладів вищої освіти для проектування освітніх програм підготовки екологів та розробки навчально-методичного забезпечення дисциплін комунікативно-екологічного циклу.Посилання
Lomakina, O. Ye. (2022). Komunikatyvna kompetentnist u systemi pidhotovky fakhivtsiv pryrodookhoronnoho profiliu. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia: Pedahohichni nauky, 1, 45–53. https://doi.org/10.31651/2524-2660-2022-1-45-53
Zelenska, L. D. (2023). Kontekstne navchannia yak zasib formuvannia fakhovoi kompetentnosti studentiv ekolohichnykh spetsialnostei. Pedahohika vyshchoi shkoly, 9, 112–120. https://doi.org/10.26661/2522-4689-2023-9-14
Klöckner, C. A. (2020). The Psychology of Pro-Environmental Communication. Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1007/978-3-030-34940-5
Cox, R. (2021). Environmental Communication and the Public Sphere (4th ed.). SAGE. https://doi.org/10.4135/9781544374987
Wegerif, R. (2013). Dialogic Education for the Internet Age. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203108567
Mercer, N., & Littleton, K. (2007). Dialogue and the Development of Children's Thinking. Routledge. https://doi.org/10.4324/9780203946657
Tymchenko, A. R. (2022). Praktychna pidhotovka maibutnikh ekolohiv u pryrodnomu seredovyshchi. Zbirnyk naukovykh prats NPU im. M. P. Drahomanova, 64(3), 78–88. https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series5.2022.64.3.08
Hryshchenko, Yu. M. (2023). Formuvannia ekolohichnoho svitohliadu studentiv tekhnichnykh universytetiv. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: Pedahohika, 2, 34–41. https://doi.org/10.32782/2524-0609-2023-58-05
Grigorov, I., & Fenko, O. (2023). Role-playing games in environmental specialist training for sustainable development goals. Journal of Environmental Education, 54(3), 187–201. https://doi.org/10.1080/00958964.2023.2168710
Papadimitriou, V. (2022). Communicating in environmental conflict: strategies of ecological professionals. Environmental Values, 31(2), 145–163. https://doi.org/10.3197/096327122X16350146703342
Bickford, D., & Simpson, R. (2022). Synergies between social media and university environmental education. Sustainability, 14(11), 6485. https://doi.org/10.3390/su14116485
Littlejohn, S. W., & Domenici, K. (2019). Communication, Conflict and the Management of Difference (3rd ed.). Waveland Press.
Sytchenko, A. L. (2021). Teoriia dialohu v dydaktytsi vyshchoi shkoly. Pedahohichnyi almanakh, 50, 63–70. https://doi.org/10.37915/pa.vi50.226
Spitzberg, B. H., & Cupach, W. R. (2022). The Dark Side of Interpersonal Communication (3rd ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003177913
Newell, R. G., et al. (2024). Stakeholder engagement in environmental policy: lessons from practice. Environmental Policy and Governance, 34(1), 14–28. https://doi.org/10.1002/eet.2063
Plotnytska, I. M. (2023). Formuvannia komunikatyvnoi kultury maibutnikh fakhivtsiv u vyshchykh tekhnichnykh zakladakh osvity. Pedahohika i psykholohiia, 1, 89–98. https://doi.org/10.37472/2707-4587-2023-5-1-11
Jucker, R., & Mathar, R. (Eds.). (2015). Schooling for Sustainable Development in Europe. Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-319-09549-3
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Оксана Василівна Бялик, Світлана Олександрівна Люленко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.