Діалог як інструмент формування професійної комунікації у підготовці майбутніх екологів

Анотація

У статті висвітлено діалог як педагогічний інструмент формування професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців екологічного профілю в умовах вищої освіти. Необхідність дослідження зумовлена невідповідністю між зростаючими вимогами до комунікативної готовності екологів − зокрема, у сферах публічних консультацій, екологічної експертизи та переговорної взаємодії зі стейкхолдерами − та недостатньою розробленістю відповідного методичного інструментарію у вітчизняній педагогічній практиці. Метою дослідження є розробка й апробація системи діалогічних форм навчання, спрямованих на розвиток здатності майбутніх екологів до ефективної фахової комунікації. Дослідження здійснювалося із застосуванням квазіексперименту (контрольна та експериментальна групи студентів спеціальності 101 «Екологія», n=94), стандартизованого анкетування за шкалою КУФ-21, структурованого педагогічного спостереження та контент-аналізу транскриптів навчальних діалогів; статистичну обробку даних виконано у програмі IBM SPSS Statistics 27 із застосуванням t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. Емпіричну базу склали матеріали, зібрані протягом 2023–2025 навчальних років у Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини (нині Уманський національний університет). Результати дослідження засвідчили, що систематичне впровадження розробленої системи діалогічних форм − проблемного діалогу, рольових ігор «еколог – громада», міжпредметних дискусій та симуляцій публічних слухань − забезпечує статистично значуще підвищення рівня комунікативної компетентності студентів за критеріями аргументування екологічної позиції (приріст 31,4%), переговорної взаємодії з різними групами стейкхолдерів (приріст 28,7%) та готовності до публічної комунікації з екологічних питань (приріст 24,9%; p≤0,05). Встановлено, що найвищий формувальний ефект серед апробованих форм виявляє симуляція публічних слухань як комплексний поліфункціональний діалогічний жанр. Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтованні системи діалогічних жанрів професійної екологічної комунікації, диференційованих за типом комунікативного партнера та функцією фахівця, а також у доведенні їх формувального потенціалу в умовах вищої освіти. Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю їх безпосереднього використання викладачами закладів вищої освіти для проектування освітніх програм підготовки екологів та розробки навчально-методичного забезпечення дисциплін комунікативно-екологічного циклу.